Ретро
Володимир Петрук
444 роки тому...
Енциклопедичні дані про Житомир в УРЕ починаються з посилання на першу літописну згадку 1240 року в зв‘язку з походом на захід війська Батия після розгрому Києва. Далі згадується, що 1320 року наше місто було загарбане литовськими князями (хоч не зазначається, що таким чином було звільнене з-під влади Золотої орди) і, нарешті, 1569 року після Люблінської унії потрапило у володіння польських королів. Як бачимо, літописних звісток про Житомир не так багато, хоча його історія починається з 884 року.
Крім літописів, він досить часто згадується в різних ділових і судових документах. Найбільш відомі з них – акти Житомирського гродського уряду, нещодавно видані АН УРСР під назвою “Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст.” Однак у вивченні, а особливо ілюструванні як історії Житомира – одного з найстародавніших міст України, так і її минулого в цілому, недостатньо використовується ще один вид джерел – картографія.
В період великих географічних відкриттів, з поширенням у XV столітті книгодрукування з‘являються найрізноманітніші карти, всесвітні атласи, що висвітлювали рівень тогочасних географічних знань.
Так, А. Ортелієм була складена і видана в Бельгії 1590 року дуже цінна для вивчення стародавньої історії карта за Птолемеєм (ІІ ст. н.е.) “Скіфії, або Європейської Сарматії”, на якій зображено територію України разом з Чорним морем і його узбережжям. А от на карті германського дипломата С. Герберштейна (1549 р.), з написаної ним книги після перебування з посольством у
Москві на основі зібраного географічного матеріалу, зображення земель України виглядає дуже схематично й неточно. Наприклад: Десна впадає у Дніпро біля Черкас, Київ стоїть на Прип‘яті і т.п. Марно шукати на ній і Житомир. Загальновизнана і найкраща середньовічна карта України, складена французьким інженером Г. Бопланом, видана в другі половині XVII століття у Франції. Тут уже достовірно показано річкову систему як основу для орієнтації, реальне розміщення населених пунктів, хоча – звернемо на це увагу – Тетерів впадає не в Дніпро, а в понизов‘я Прип‘яті. На карті є і Житомир, а навкруги нього – Кодня, Черняхів, Коростишів, значна кількість містечок і сіл на Житомирщині, а також землеописна назва “Полісся”.
Отже, цікаво дізнатися, коли ж уперше Житомир зустрічається на географічних, історичних і політичних картах? Очевидно, остаточну відповідь дати передчасно. Однак у нещодавно виданому альбомі “Болгарські землі в книгах, атласах, картах, гравюрах і малюнках з колекції Симеона Симова” (Софія, 1986) привертає увагу унікальна карта Себастіана Мюнстера. Вона охоплює територію від Моравії на заході до Лівобережної України на сході (з усім басейном Дніпра) та від Литви на півночі і до Далмації на півдні. Автору вже відоме місто Житомир, а також Чуднів і Овруч та річка Тетерів (але впадає вона, як і в Боплана, в Прип‘ять приблизно в районі річки Уша, тепер Уж).
Помилки обох картографів з різницею на століття дуже характерні і свідчать про певну сталу традицію усного опису району того лиховісного Чорнобиля, який до кінця ХІХ століття залишався малозаселеним, покритим густими лісами і болотами. Навіть батько історії Геродот, описуючи Скіфію V ст. до н.е., в якій він особисто побував, зазначав, що вище неї по Борисфену – пустка, безлюдне місце, в значенні нинішньої
пущі. Отже, один варіант – погане знання цієї місцевості України за всіх часів, а другий – може, і справді русла рік Тетерева і Прип‘яті чи Дніпра міняли своє спрямування. Це також не виключено і потребує вивчення.
Щодо появи Житомира в атласі світу 1544 року – нагадаємо, що якраз у ці сорокові роки XVI століття місцевим будівничим Симеоном Бабинським був значно розбудований Житомирський замок-фортеця, який оточили міцними товстими мурами. Але відомості про нього могли потрапити в Центральну і Західну Європу значно раніше – принаймні з часу надання йому Магдебурзького права в 1444 році. Відтоді він міг бути зафіксований на картах у складі Великого князівства Литовського. так що пошуки треба продовжувати.
Радянська Житомирщина, № 183(16211), 21 вересня 1988 р.