Володимир Петрук
Геродотознавство в Київському університеті
та його сучасний стан
Петрук В.І. – науковий співробітник ф-ту кібернетики,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Серед визначних постатей ХІХ ст. недооціненим є вихованець і викладач КУ, виходець з Полтавщини, професор, член-кореспондент Імператорської Академії наук Федір Герасимович Міщенко. В роки панування марксистсько-ленінської ідеології при загальній тенденції до знецінення історичного надбання античного часу, втрати інтересу до класичних мов, накинення вульгарно-соціологічних схем в оцінці “рабовласницького” суспільства, наукова спадщина Ф.Г. Міщенка не популяризувалась, хоч ім’я його згадувалось у ювілейних виданнях
[1]. Між тим він був великим знавцем античної культури, автором численних праць з історії, літератури, політичного життя Греції, багатьох статей з цієї тематики в Енциклопедії Брокгауза-Ефрона. А крім того прекрасним перекладачем, в тому числі й Геродота, давши повний переклад з коментарями його “Історій” [2]. Ґрунтовні праці “До питання про географію та етнографію Геродотової Скіфії” (К., 1882), “До питання про царських скіфів” (К., 1884) дають підстави вважати Ф.Г. Міщенка засновником геродотознавства в КУ. Інтерес до стародавньої історії нашої Батьківщини часу Великої Скіфії він не втрачав, навіть будучи змушений покинути Київ і працювати в Казані, де ним були написані ще декілька важливих робіт: "Легенди про царських скіфів у Геродота" (СПб, 1886), "Не в міру суворий суддя Геродота" (СПб, 1886). Ф.Г. Міщенком були поставлені більшість з питань, донині актуальних в скіфології.На жаль, досі жива закладена в радянський період традиція починати вивчення історії України з Київської Русі, віддавши весь стародавній період археологам. Безумовно, археологія з кінця ХІХ ст. і особливо в ХХ ст. має величезні досягнення, але українські історики мають усвідомити, що з набуттям Україною незалежності актуалізується і її геополітична роль в контексті світової історії, яка
не може штучно обмежуватися 9 ст. н.е. Сусідні нам Румунія і Болгарія, майбутні члени ЄС, давно будують свій геополітичний образ на основі спадщини стародавніх країн Фракії і Дакії, незалежно від етнополітичних змін, що сталися за останні два тисячоліття. Концепція спільної Європи будується на основі поняття “європейська цивілізація”, яке безпосередньо апелює до греко-римської античності. Велика Скіфія як європейська країна була значно краще відома еллінам, ніж більшість території Західної і Центральної Європи. Необхідно всіма засобами зміцнювати образ стародавньої України, в чому неоціненне значення належить геродотознавству. За слушним виразом проф. В. Щербаківського "взагалі добре було б, щоб IV книжка Геродота була видрукувана по українському й стала настільною книжкою українців, а особливо українських істориків". Вихід у світ повного перекладу українською мовою професора КУ А.О. Білецького "Історій" Геродота [3] стало великим надбанням української культури. Але…Геродота досі часто звинувачують в багатьох гріхах – і що він чогось не знав, і що помилявся в числах, відстанях, розмірах, що покладався не на певні джерела, а на місцеві легенди, і навіть в тому, що обманював своїх сучасників – не будучи в Скіфії, описав її географію, етнографію і історію, перебуваючи в Афінах, шляхом розпитування земляків моряків про далеку північно-причорноморську країну.
Що ж – Геродота сучасному читачеві читати важко. Це правда. Але він не був “плутократом”, справедливо заслуживши оцінку Цицерона як “батька історії”. Замість того, щоб сумніватися в чесності видатного вченого, варто пошукати інші, нетрадиційні підходи, щоб за його “незрозумілими” словами побачити істинну картину стародавньої країни – Великої Скіфії–України.
Здавалося б, яке відношення до геродотознавства може мати кібернетика. Однак саме завдяки використанню методології територіального моделювання, поняття рекурсії, ідентифікації, апроксимації, варіаційного обчислення, задач з неповними даними чи на тлі інформаційних завад вдається розв’язати ті, зі скептичного погляду, нечітко сформульовані ним проблеми (задачі), які мають глибокий і реальний смисл, але які протягом декількох століть ніяк не вдавалося розв’язати традиційними методами історичного джерелознавства.
До таких належить перш за все територіальна модель Скіфії як тетрагона, розрахунки довжин його сторін, прив’язка всіх кутів до реальних географічних об`єктів, задача про підрахунок чисельності населення Скіфії, сформульована у вигляді опису великого казана царя Аріанта, відтворення плану та конструкція храму і жертовника бога війни Арея, пошуки географічного центру Скіфії та ідентифікація його з святилищем Екзампай, і ціла низка інших питань, в тому числі встановлення істинного маршруту пересування військ Дарія в його поході на Скіфію. Результати
цих досліджень зведені у дві монографії “Велика Скіфія–Оукраїна” (К., 2001) та “Екзампай – сакральний і географічний центр Великої Скіфії-України” (підготовлена до друку).1. Історія Київського університету. –К.,1959.
2. Геродот. Истории в девяти книгах. /Перевод и комментарии Ф.Г. Мищенко. -Т1. –К.,1885; –Т2. –К.,1888.
3. Геродот. Історії в дев’яти книгах. /Переклад і коментарі А.О. Білецького. – К.: Наукова думка. – 1993.