Мабуть, не помиюсь, якщо серед найпопулярніших телепрограм назву "Клуб мандрівників". Його тематика надзвичайно широка – від суто туристських до спеціальних питань історії культури.

Програми такого типу, зв’язані з витоками національних культур, їх розвитком, особливостями, виконують роль інформатора, вихователя, педагога. Отже, слід вітати, що українське телебачення організувало на зразок "Клубу мандрівників" республіканський цикл "Компас туриста".

Природні багатства України, численні новобудови, старі міста, архітектурні пам’ятки, заповідники розкривають широкі можливості для мандрівок з кіно- телекамерою. Листи, що надходять на телебачення, свідчать, що клуб встиг завоювати глядачів, знайти свою аудиторію.

Програма прагне висвітлювати різні теми, використовуючи фільми, репортажі, залучає до участі спеціалістів. Постійний ведучий – заступник голови республіканської ради по туризму та екскурсіях Е. Лойко – глибоко знає справу. Це, безумовно, сприяє підвищенню інтересу до циклу, його популярності. І все ж можливості творчого зростання далеко не вичерпані. Цілком схвалюючи те, що вже зроблено, хочу звернути увагу на окремі вади, упущення.

Раніше програму готувала головна редакція пропаганди, тепер – редакція спортивних передач. Нажаль, це обмежило тематику: вона набула суто спортивного спрямування.

Крім того, за випусками важко слідкувати, бо йдуть вони у невизначені дні, часто в робочі години, коли, зрозуміло, не до туризму, нехай і телевізійного. Тож не дивно, що деякі глядачі навіть не знають про існування такого клубу.

Поза "Компасом туриста" були показані такі чудові краєзнавчі картини "Укртелефільму", як "Судацькі самоцвіти", "Тече річка Хорол" та інші. Вони могли б стати окрасою циклу, а зайняли скромне місце в паузах між іншими передачами. Думається, можна було б активніше співробітничати із студією "Укртелефільм". Користь була б обопільною: програма значно розширила б свої "горизонти", а студія придбала постійну аудиторію. Бо як багато справді цікавих, змістовних документальних картин, невдало розміщених у програмі УТ, так і залишаються непоміченими!

Значно розширила б рамки випусків постійна участь, крім Української республіканської ради по туризму і екскурсіях, товариств охорони природи, пам’яток історії та культури Української РСР, спілок архітекторів, художників, письменників, численних краєзнавчих музеїв.

Про експедиції, у тому числі за межі республіки, могли б розповісти археологи, географи, зоологи, синоптики – одне слово вчені, які завдяки професії постійно подорожують, тісно зв’язані з природою. Впевнений, що кращі з таких телерозповідей вийшли б і на всесоюзний екран. Приклад того – показаний по Центральному телебаченню в день метеоролога чудовий фільм студії "Укртелефільм" "Ай-Петрі. Погода на завтра". Більше б таких картин!

Або, скажімо, міські екскурсії. Окремої розвідки варті київські вулиці – Леніна, Володимирська. бульвар Шевченка, вулиці Карла Маркса, кірова, Велика Житомирська, Андріївський узвіз, історико-архітектурні ансамблі Софіївського, Києво-Печерського державного заповідників тощо. Цікавий матеріал може надати та ж студія "Укртелефільм". Пригадаймо, скажімо, створену нею стрічку "Площа Жовтневої революції", де висвітлено історію головної площі столиці Радянської України, використано старі фотографії, кінохроніку Великої Жовтневої революції, повоєнної відбудови Києва, захоплюючі панорами сучасного міста. Але картина фактично "німа": йде у супроводі музики (а хотілося б почути компетентний коментар).

Не менш цікавими могли б бути репортажі з Одеси, Харкова, Дніпропетровська, інших міст, де є студії телебачення. Недавно "Компас туриста" ознайомив нас з такими багатими на історичні й архітектурні пам’ятки центрами, як Чернівці і Львів, але якби до гарних кадрів додали ще те натхнення, з яким, наприклад, розповідає А. Вознесенський про старовинний район Москви – Арбат!

Українське телебачення окремо демонструвало фільм про Суми. Мені довелося там побувати. Перше, що приємно вразило, велике гасло при в’їзді до Сум: "Зробимо наше місто одним із найкрасивіших на Україні!" І справді, дуже багато зроблено, щоб колишнє провінційне містечко перетворилось на великий промисловий і культурний центр. У кожному з міст є що подивитись і чого повчитись. Тож чекаємо, коли стрілка "Компаса туриста" повернеться в їх бік. Тут у пригоді стануть, скажімо, путівник Г. Логвина "По Україні", багатомна "Історія міст і сіл Української РСР", численні туристські довідники, краєзнавчі музеї, місцеві аматори.

Сподіваємося зазирнути і в потаємні куточки наших прекрасних заповідників, помилуватися природою, постежити за життям тварин.

Як показав республіканський конкурс любительських фільмів, присвячений 40-річчю Перемоги, про який повідомляла і "Культура і життя" (від 10 лютого 1985 р.), краєзнавчі стрічки під силу аматорам кіно. Це великий резерв "Компаса туриста", і треба вітати редакцію, що включає їх до випусків. Хотілося б подивитися відзначені на конкурсі фільми "Дунай, Дунай" С. Іванова з Кіровограда ("про українську Венецію" – Вилкове на Дунаї) і "На вулицях Парижа" Є. Стрижака х Києва.

Значні потенціальні можливості циклу – в культурному обміні з численними містами побратимами. Наприклад, були здійснені телерепортажі під час проведення днів Кракова в Києві і Києва в Кракові. Можна додати сюди й розповіді про зарубіжні поїздки художніх колективів, митців Радянської України (колись була така – про гастролі Заслуженого державного ансамблю танцю УРСР імені П. Вірського в Мексиці).

Отже, можливості, як бачимо, невичерпні.