Стецюк В.В.
доктор географічних наук, професор
Історія теренів України
(уривок)
Деякі відхилення від курсу, вказаного ідеологічними штурманами колишнього СРСР, сталися також у час науково-дослідної роботи в Університеті. Зокрема, наукова бібліотека (вона ще не носила ім`я Михайла Максимовича) тоді практикувала виїзди на факультети із новинками літератури, проводилися також тематичні знайомства із бібліотечним фондом за певними темами. Одного разу, на географічному факультеті було продемонстровано чисельні видання з історії Києва, що зберігалися у фондах бібліотеки, переглядаючи які, в душу закрався вже справжній сумнів щодо постулатів, проголошуваних тодішньою історичною наукою.
Можливо це, а також подальше зацікавлення історією Києва, до якого міцно потягло через помпезне святкування 1500-річчя його заснування, визначило постійний інтерес до історії Києва і України. Цей інтерес не був фанатичним. Відкладалися у пам`яті якісь розрізнені відомості, які підносили у свідомості реальний маєстат України над усталеними колишніми уявленнями, десь глибоко усередині визрівало відчуття своєї національної гордості і вищості, попри усталене зневажливе відношення до українця на теренах СРСР.
Крапку у таких сумнівах поставила незалежність України. До моєї держави потяглася не лише величезна українська діаспора, яка дбайливо зберігала численні свідчення правдивої історії, а й інші зацікавлені фахівці і прості допитливі.
Але справжньою подією у завершенні переконань щодо унікальної історії виникнення і формування українського етносу стала поява монографії Валентина КРИСАЧЕНКА та Олексія МОСТЯЄВА "Україна: природа і люди". А ще захопили мене враження від публіцистичного нарису університетського науковця Володимира ПЕТРУКА "Самовідрядження в Гелон", опубліковане у журналі "Київ", № 1 – 2 за 2000 рік. Ці дві публікації, одна – серйозне наукове дослідження філософів, а друга – суцільні і зрозумілі мені, навіть – близькі духовно емоції, виховані на глибокому патріотичному чутті, допитливості справжнього українця, але фахового непрофесіонала – відродили у мені бажання більше познайомитися із проблемою становлення українського етносу і ролі природних чинників у цьому процесі. Власне, у цьому немає нічого дивного. Адже, коли Ви глибоко проникаєте у досліджуване Вами явище, то колись неодмінно зупиняєтеся і виникає необхідність змінити точку зору, зняти інерцію попереднього, хоча і фахового думання. Наука каже, що такі доволі різкі повороти у сферах наукового зацікавлення є вельми корисними для фахівця, не дають йому опинитися під тягарем років попередньої переконаності (зашореності, кажуть зараз) у досліджуваному явищі, дають можливість по-новому поглянути на об`єкт свого дослідження.